Для ТЕБЯ - христианская газета

Свічка клена в золотій оправі...
Поэзия

Начало О нас Статьи Христианское творчество Форум Чат Каталог-рейтинг
Начало | Поиск | Статьи | Отзывы | Газета | Христианские стихи, проза, проповеди | WWW-рейтинг | Форум | Чат
 


 Новая рубрика "Статья в газету": напиши статью - получи гонорар!

Новости Христианского творчества в формате RSS 2.0 Все рубрики [авторы]: Проза [а] Поэзия [а] Для детей [а] Драматургия [а] -- Статья в газету!
Публицистика [а] Проповеди [а] Теология [а] Свидетельство [а] Крик души [а] - Конкурс!
Найти Авторам: правила | регистрация | вход

[ ! ]    версия для печати

Свічка клена в золотій оправі...


Присвячується борбинцям, рідним та друзям


***************************************









Свічка клена в золотій оправі
Висвітила півночі стежину.
Через шибки гілочки цікаві
Дослухались до плачу дитини.

То – душа, вдихнувши світ,
Благала доленьки щасливої дитяті.
Поряд у блаженстві засинала
Після муки неземної мати.

У життя мені дорогу осінь
Вишила прощальними нитками,
Позолоту заплела у коси,
Погляд затуманила дощами.

В подарунок кинула букети
Запахів пронизливих і свіжих,
З нервів здерла захисні жилети,
Наказала у нещастях вижить.

Я й живу: бреду крізь снігопади,
Яблуневий цвіт летить під ноги.
З літніх гроз у тихі листопади
Все коротші стеляться дороги.


****************************************

З кожним роком із зими у осінь
Все коротші топчуться стежини.
Непомітно відлітає в просинь
Бабиного літа павутина.

Незабаром золотом осіннім
В позолоту вулиць Батьківщини
Доведе, даруючи спасіння,
Бог – творець галактик і людини.

Над моїм бездушним, мертвим тілом
Хтось живий сльозу пекучу витре,
Й прошепоче: “Бідна. . .” – до могили,
А мене і радісне і світле

Почуття гармонії й любові
Закружляє вічним хороводом.
Ген, за кругом постаті в гуртові.
Поспішаю вслід за тінню роду.


***************************************

І в сльоту і в сонячну погоду
Поспішаю вслід за тінню роду.
Хтось мене обгонить на дорозі,
Хтось уже, як кажуть, на порозі.

І чиї розлука згорбить плечі?
Хто заклякне німо в порожнечі?
Різні смерть вишукує причини.
Прадідів і правнуків в єдино

Позбирає богопоклоніння.
Глибина таїнства воскресіння
І основи будучого віку –
Загадка, хвилююча одвіку.

Хто ми будем? Де ми будем? Вірю,
Коли смерть зіпреться ув одвірок,
В узголів’ї заюрмляться роки-
Свідки, судді. І затихнуть кроки

Тих, що на землі лишились жити.
Я з Голгофи підіймусь над світом -
Прощена, оправдана, обмита.
Через браму Господом відкриту,

В супроводі ангельського співу,
Увійду до рідної оселі.
І земну мелодію журливу
Змінять звуки врочисто-веселі.

В зародку придушені таланти,
Спутані недосконалим світом,
Мов від бруду звільнені брильянти
Заіскраться музикою світла.

І натхненним витонченим дивом
Голос мій зіллється з голосами
Незабутніх, дорогих, щасливих-
Тих, кого оплакую роками.


*****************************************

Скільки дорогих мені і рідних,
Тих, кого оплакую роками
Відійшло. І на могилах бідних
Вже й земля осіла під хрестами.

Вже й поволі пам’ять заростає
Біля хат чужими споришами.
Їх рідня поспішно обминає,
Тільки неспокійними ночами

В напівснах неначе ненароком
Зашумлять берези сумовито,
І чиїсь до спазм знайомі кроки
Зариплять неквапно, домовито.

Вчулося? – із берега городом
Втомлено Ващук пройшов до хати.
Заіржали коні в загороді-
Вітер спутав гриви пелехаті.

Не скліпну дрімоти я до ранку,
Боячись сполохати видіння.
Незабаром Зінька на світанку
Мовчки встане. Скрипне клямка в сінях.

Під хлівом зітxне немов людина
Чорнобура з мудрими очима.
Сонна гуска скрикне за дверима.
Мокрі відра дзенькнуть об цямрину.

Кукурудза за вікном квапливо
Сутінкам докаже всі новини.
І не чадом, а солодким димом
Ось потягне з кухні за хвилини.

Томчина рука, терпка від зілля,
Бережно мої скуйводить коси.
Ген пшениці золотава хвиля
Струшує ранкові свіжі роси

На мої подерті босі ноги.
І на маки, на волошки сині
Осідає курява з дороги.
І в такій далекій далечіні

Торохтить розбитий віз дитинства.
…Вже й з полудня сонце повернуло.
…Вже й під колискову материнську
Дітвора моя на ніч поснула.

На шляху Чумацькому величні
Зорі, наче спільники моргають.
А згадки у тиші опівнічній
Душу дивним світлом причащають.
1989 рік



Комментарий автора:
Цей вірш - написаний давно, у 1989 році. Але він мені дорогий, і тому мені дуже хочеться поділитися ним з вами, дорогі читачі. Можливо комусь із вас він допоможе повернутися у своє далеке дитинство.

Об авторе все произведения автора >>>

Cветлана Касянчик Cветлана Касянчик, Сакраменто США
Народилася на Україні. Зараз проживаю у США.
e-mail автора: skasyanchik@yahoo.com

 
Прочитано 6127 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы, замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отзывы читателей об этой статье Написать отзыв Форум
м. Луцьк Томка В. 2005-09-13 10:09:52
Я так часто згадую той час ,дуже хотілося б ,щоб той час повернувся який він дорогий для мене. Нас розділив океан.Надія на зустріч -небо.
 
м. Луцьк Томка В. 2005-09-13 10:10:20
Я так часто згадую той час ,дуже хотілося б ,щоб той час повернувся який він дорогий для мене. Нас розділив океан.Надія на зустріч -небо.
 Комментарий автора:
І я також. Ніщо напевно не зітре його з моєї пам'яті. Я дякую Богові і тобі також, що той час був у нашому житті.

Крижановская Лидия Н 2005-09-22 14:51:24
Это очень серйозно.Вспоминать детство.Вспоминайте наставников Ваших.Благодарю за память о моей деревне и моей незабуваемой семье.
 Комментарий автора:
Дякую Лідочка за відгук. Стільки доброго, світлого та радісно у моєму житті було звязано з твоїм селом, що забути його неможливо, як і дитинства.

Лялюк 2012-01-23 22:15:46
дякую.ДЯКУЮ.ДЯКУЮ
 
читайте в разделе Поэзия обратите внимание

Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL)
Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??

Его путь. - Андрей Краснокутский

Вірність - Левицька Галина

>>> Все произведения раздела Поэзия >>>

Поэзия :
Итоги. - Оксана Аксютик

Поэзия :
Позвольте радостно поздравить - Ионий Гедеревич

Поэзия :
Зима... - Андрей Краснокутский

 
Назад | Христианское творчество: все разделы | Раздел Поэзия
www.ForU.ru - (c) Христианская газета Для ТЕБЯ 1998-2012 - , тел.: +38 068 478 92 77
  Каталог христианских сайтов Для ТЕБЯ


Рамочка.ру - лучшее средство опубликовать фотки в сети!

Надежный хостинг: CPanel + php5 + MySQL5 от $1.95 Hosting





Маранафа - Библия, каталог сайтов, христианский чат, форум

Rambler's Top100
Яндекс цитирования

Rambler's Top100